1. Нові форми відносин соціально-економічного розвитку регіону.
Соціально-економічний розвиток адміністративного району має бути комплексним -це вимога часу. її виконання нині пов'язане не лише з традиційним економіко-географічним . .Налізом виробництва і життя населення, а й з кардинальною зміною виробничих відносин.
Сучасне уявлення про комплексний соціально-економічний розвиток території охоплює процес відтворення всього її потенціалу — природу, населення і господарство та господарський механізм їх взаємодії.
Започаткування економічної реформи показує, що оновлення господарського механізму неможливе без зміни відносин форм власності. З їх перебудовою безпосередньо пов'язана поява конкуруючих вільних товаровиробників — суб'єктів ринкових відносин.
Певні види власності регіоналізуються і можуть бути об'єднані в групу регіональної власності. До складу регіональної власності входять природні об'єкти, предмети матеріальної і духовної культури, майнові комплекси та результати їх господарського використання, крім власності окремих громадян, підприємств і організацій.
Адміністративний район у загальній системі відносин власності реально розвивається _у^двох «вимірах». З одного боку, він є полем спільного функціонування і розвитку всіх можливих видів і суб'єктів власності, з другого — це одиниця місцевого самоврядування, яка включає населення певного району і саму управлінську ланку, є безпосереднім суб'єктом власності. Тому першочерговими є питання формування і реалізації власності адміністративного району, співвідношення її з іншими формами власності, взаємодія різних власників з органами місцевого самоврядування. Йдеться про муніципальну власність. Поки що цей термін не дістав визнання в офіційних документах, проте використовується у деяких документах та науковій літературі для позначення власності району, міста, селищної і сільської рад. Терміном «комунальна власність» логічно позначати майно одиниць громадського територіального самоврядування (мікрорайонів, вулиць, частин сільських рад), тобто громад. Роль муніципальної власності в комплексному розвитку регіону визначається потребою створення реальних умов і прав життєдіяльності населення та чкіцнення фінансово-економічної основи господарювання.
Основною економічною формою реалізації муніципальної власності є орендний договір на надання в користування земельних ділянок та інших природних ресурсів. Договірні відносини можуть бути впроваджені також при реалізації інших форм власності. У цілому ж ефективність їх реалізації визначається характером привласнення. Саме цим зумовлена потреба у перетворенні державної власності, роздержавленні.
Основними напрямами роздержавлення, поряд з регіоналізацією, є колективізація і приватизація. Вони відображують розвиток колективної, групової і приватної власності. Для діючих підприємств пропонуються такі форми групової власності, як разовий і поступовий викуп, оренда з наступним викупом і без нього.
Заслуговує на підтримку продаж трудовим колективам у колективну власність нових підприємств, що профінансовані державою. Вона сприяє розширенню перспективи сектора колективної власності за рахунок найбільш продуктивних і прибуткових групових самоврядних підприємств і організацій, змінює зміст державної інвестиційної політики. В адміністративному районі цю функцію може виконувати місцевий орган управління, який надає для продажу трудовим колективам муніципальні підприємства або бере участь у створенні колективних підприємств на правах організатора.
Практичний досвід переходу до ринку виявляє дедалі нові форми приватизації. Ці форми привласнення варто шукати не лише за межами державної власності, а й усередині її. При цьому зросте роль податкової і цінової політики, функції і внески підприємств різних типів у комплексний розвиток району треба визначати не стільки за характером власності, скільки за ефективністю їх спеціалізації і якістю податкової системи. Податки мають бути єдиними для всіх підприємств: це податок на прибуток і територіальний (под...
